Історія села Чагів

Чагівська територіальна громада включає в себе 4 населених пункти: села Чагів, Мервин, Мала Ростівка і селище Чагівське. Розташовані села в межах Придніпровської височини між двома залізничними станціями Липовець і Оратів. Через села Чагів і Мервин проходить автомобільна дорога державного значення Р - 17 «Біла Церква - Гуменне». Природно-ресурсний потенціал сіл характеризується рівнинним рельєфом, сприятливими кліматичними умовами для життя і діяльності людей, поширенням родючих чорноземних грунтів, поширенням будівельної сировини (піски, глини).

Адміністративним центром територіальної громади є село Чагів. За переказами, в урочищі Штани( так називається тепер поле) було поселення Чагівець (ІХ – Х ст.). Монголо – татарська навала вщент зруйнувала поселення (ХІІ – ХV ст.). Вцілілі жителі повтікали і поселилися на узліссі біля річки Роськи, де з часом виросло село. На карті французького інженера Боплана, яка створювалась на замовлення польського короля у 1648-1660 роках, знаходимо села з назвою Чав, яке з часом трансформувалось у Чагів. На території села віднайдено два поселення Черняхівської культури. Літочислення села починається з 1527 року. Тоді була побудована перша церква. Протягом багатьох років у селі проживала династія священників Кисилевичів. Про жителів села він писав: «Простота, чесність, щирість і запал до церкви, миролюбство і співчутливість до ближніх складали відмінні риси чагівців». До революції у Чагові було 360 дворів. Село населяли переважно українці. Виконавчу владу в селі представляв староста. Школу в Чагові офіційно відкрито 1861 року. Навчання проводилося лише взимку в одному з церковних приміщень. У 1875 році було збудовано першу школу в селі. Не оминули село страшні роки голодомору. За спогадами очевидців у 1932 – 1933 рр. від голодомору померло 114 осіб. 26 липня 1941 року село зайняли німецькі окупанти. 11 березня 1944 року Чагів було звільнено від окупації. За особистий героїзм, проявлений під час прориву блокади Ленінграда, звання Героя Радянського Союзу удостоєний житель села - Григорій Андрійович Заїка. 1954 року село було електрифіковано. Значних успіхів досягли жителі села під керівництвом голови колгоспу Юрченка Сергія Миколайовича. Побудовано млин, Будинок культури, цегельний завод, шосейну дорогу. За період перебування на посаді голови колгоспу Яцкоборовського Михайла Івановича розпочато газифікацію села, проведено сільський водогін, побудовано тваринницькі приміщення, гараж, адміністративний будинок, заасфальтовано сільські дороги. Перебуваючи на посаді директора Будинку культури, Середа Лідія Миколаївна у 1985 році створила колектив «Кумасі», який сьогодні носить назву народного фольклорно-етнографічного і є учасником багатьох культурно- мистецьких заходів обласного та державного значення. На вулиці Молодіжна б’є цілюще джерело «Попільня». Сьогодні на території села функціонують загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, амбулаторія загальної практики сімейної медицини, магазини, приватне підприємство по виробництву сиру, Будинок культури, бібліотека, дошкільний навчальний заклад, відділення зв’язку, фермерські господарства.

На карті Боплана село Мервин значиться як Кученці. Сучасна назва села походить від прізвища поміщика Фелікса Мержвинського. Для захисту від татарських набігів в селі зводиться козацька фортеця та інші захисні споруди: підземні ходи, вали, рови, водні об’єкти. Добротна цегляна фортеця простояла до 50-х років ХХ століття. При в’їзді в село були брами, біля яких вартували чоловіки. Вночі до села можна було в’їхати лише з дозволу поміщика або старшини. Не оминуло село лихоліття голодомору 1932 – 1933 рр. Вдалося встановити імена лише 22 померлих. В селі народився Фурман Олександр Мефодійович, який за героїзм і відвагу у роки війни удостоєний звання Героя Радянського Союзу. До середини 80 –х років у селі була початкова школа. Потім дітей стали возити на навчання до школи в Чагів. У 1992 році збудовано нове приміщення школи і дитячого садка. Сьогодні в селі діє навчально-виховний комплекс «загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад», фельдшерський пункт, кафе «Шинок», молокоприймальне підприємство, клуб, бібліотека, магазини, фермерські господарства.

Мало відомостей збереглося про історію села Мала Ростівка. Назва його походить від назви річки Роська, що бере там свій початок. Донині стоїть дерев’яна церква, збудована у 1776 році, яку колись відвідували жителі Малої Ростівки і Мервина. В селі збереглися залишки Змієвих валів, які в часи Київської Русі будувалися на кордонах як оборонні споруди проти кочовиків зі степу. На кургані – пам’ятці архітектури, височіє палац генерала Заботіна. На території села розташований ботанічний заказник місцевого значення «Малоростівський». В селі діє фельдшерський пункт, фермерське господарство.

Селище Чагівське створено на початку ХХ століття. Мальовнича природа, невелика відстань до залізнодорожної станції Липовець та автомобільного шляху не вберегли цей населений пункт від забуття.    

Логін: *

Пароль: *